Вы здесь

№ 1

Брошюра Краевой экзекутивы ОУН «Как и за что мы боремся с поляками».

1931 г.

Государственный архив Львовской области

Ф. 121. Оп. 3. Д. 798. Л. 152–159.

Печатается по: Посiвнич М. Видання крайовоï екзекутиви ОУН 1931 р. // Украïнський визвольний рух. Львiв, 2003. Зошит 2. С. 7–13.

ЯК І ЗА ЩО МИ БОРЕМОСЯ З ПОЛЯКАМИ

КРАЄВА ЕКЗЕКУТИВА О.У.Н.

За що і як ми боремося з поляками.

1. Яка причина тяжкого положення українського народу на західно-українських землях?

Причиною тяжкого положення українського народу на західних українських землях є те, що на цих землях володіє – Польща. Плоди багатої української землі: збіжа, вуголь, залізо, нафта, дерево тощо дуже потрібні убогій, коронній Польщі. Окрім того – Польща перелюднена і тому польська держава хоче поселювати надмір свойого населення на українських землях.

Поляки добре знають, що вдержати владу над українськими землями більшими простором від властивих польських земель вони не зможуть, тому хочуть задержати на вічні часи при польській державі тільки Західну Україну. Польський народ хоче стати на на цих споконвіку українських землях, тому хоче знищити українців, які одинокі мають право до своїх прабатьківських земель.

 

2. Від коли поляки змагають до поневолення українського народу?

Боротьба між українським народом та польським за владу на українських землях триває більше тисячі літ, починаючи від Володимира Великого. Вже за часів української Княжої держави Польща ішла походами на Україну, щоби загарбати галицькі та волинські землі. Це їй остаточно вдалося по смерти останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ за володіння в Польщі Казимира великого тому 600 літ на зад. Решту українських земель перебрала Польща від Литви після того, як злучилася з нею в одну державу на так зв. Люблинській унії 1569 р. Згодом після повстання Богдана Хмельницького Польща ділилася з Московщиною українськими землями договором 1667 р. Польща забрала українські землі праворуч Дніпра. Коли Галичина по розборі Польщі перейшла в руки Австрії, головно багаті польські діячі, здобуваючи владу для себе та дальше гноблять український народ. По світовій війні, як Галичина стала частиною Української Держави, Польща виступає збройно проти неї та побіджує її військовою перевагою. Польща хотіла ще заняти Правобережну Україну 1920 р. покінчився невдачею. Тепер Польща володіє західно-українськими землями, се є Галичиною, західною Волиню і намагається ці споконвіку українські землі спольщити.

 

3. Як панувала Польща на українських землях давними часами?

У давнину Польща так панувала на українських землях, що люто гнобила все, що було українське. Всіх, що виступали проти гніту Польщі в імя власної держави, Польща переслідувала люто. Вона висилала на українські землі свої військові відділи, які палили села, людей саджали на палі, знасилували жінок.

Українській Церкві Польща відобрала всі права, а Церкви віддала в аренду жидам орендарям. Церкви перемінювало на костели, кости похованих у них українських князів ганьблено і викидано на вулиці. Таке було з українською Церквою в Перемишлі. Українцям заборонено прилюдно визнавати свою віру. У Львові поза одною Руською вулицею не можна було Українцям іти церковними походами, а українським священникам іти до хорих з св. тайнами.

Українських селян Польща прикула до землі та віддала на власність польським панам. Селяни кріпаки були такою самою власністю панів як їх худоба. Пан міг такого кріпака продати, подарувати другому, убити, замучити і ніхто не мав права йому цього заборонити. Учасників козацьких повстань поляки люто карали. Саджали їх на палі, видовбували очі, вішали, дерли з них шкуру, четвертували, відтинали руки і так на пострах другим пускали по всій Україні. Найлютіше, часто цілими тижнями, катували поляки козацьких отаманів, провідників повстання. Заливши Україну морем крови та сліз, поляки поділили українські землі поміж себе та розбагатіли на них.

 

4. Як боровся український народ з поляками?

За часів української княжої держави українські князі йшли походами на польські землі аж під Краків та Люблин і сильно їх громили. Після упадку української княжої держави український народ виступав проти польського гніту у козацьких повстаннях. Українські селяни втікали перед польською навалою у незалюднені наддніпрянські степи і звідтам ішли походами проти поляків. Разом з ними повставав проти польських панів весь поневолений український народ. Нелюдські знущання поляків не залякали українських мас. Навпаки вони ще більше ненавиділи гнобителів та ще завзятіше нищили їх.

Остаточно повстання гетьмана Богдана Хмельницького 1648 року увільнило українські землі з під польського ярма. Польські війська славно побіджено, маєтки польських панів зруйновано, багато польських панів та їх жидів-арендарів строго покарано за їх неправду. Хто зміг спасти своє життя втікав аж за Віслу-річку перед народнім гнівом, як про це співається в думах. Хто тільки чувся українцем, у кого билося українське серце у грудях, цей лучився з Богданом Хмельницьким проти гнобителів, по польськім боці лишилися тільки пани-перевертні, що виріклися свойого народу, своєї мови та віри для почестей та багацтва. Прогнавши наїзників український нарід збудував Українську Козацьку Державу, у якій сам панував та дбав про себе.

Коли потім Польща знова заняла Правобережну Україну, а польські пани-дідичі почали наново гнобити нарід, українські селяни виступили проти неволі у гайдамацьких повстаннях.

Польща ослаблена козацькими та гайдамацькими зривами упала. Її землі розібрали поміж себе сусідні держави.

Після світової війни український народ знова бореться з поляками в обороні власної держави. І хоч Українська держава упала, проте український народ не перестає боротися з поляками, вірючи, що прийде хвиля, коли він кріваво порахується з гнобителями.

 

За що бореться українська нація з поляками та коли вона побідить?

Українська нація бореться з поляками за право бути паном на рідній землі та по своїй волі розпоряджати собою у власній Українській Державі — проти устремлінь ворожої нам польської нації поневолити не свої українські землі. Український нарід тільки тоді здобуде свої права, коли оружно виступить проти ляхів-займанців та прожене їх зі своїх земель.

 

Чому Польща переслідує український національний рух на Західній Україні?

Поляки знають, що тільки тоді вони зможуть по вічні часи задержати при собі українські землі, коли вони затратять свою національну свідомість, перестануть жити своїм власним життям, стануть польськими. Тому за всяку ціну стремлять вони до спольщення українських земель та згноблення українського національного руху так само, як вони це робили перед століттями.

В школах заводять польську мову навчання. Українські приватні школи розв’язують. Розв’язують читальні Просвіти, Соколи, Луги та інші Товариства, або не допускають до їх свобідного розвітку через заборону загальних зборів, концертів, відчитів, театральних вистав, курсів тощо.

Українських селян гноблять накладаючи на них податки вищі як у корінній Польщі. Двірські землі, що правно належаться українським селянам, парцелюють між польських зайдів-кольоністів. Польські двірські обшари визискують українських селян, головно малоземельних і зарубняків. Щоби не допустити до вільного економічного розвитку українського села, Польща гнобить кооперативний рух, та хоче його віддати під заряд держави. Через попирання шинків по селах тягне останні соки з українського села.

Українським робітникам не дають праці, а спроваджують з корінно польських земель своїх робітників, яких краще винагороджують, як Українців. Щоби людей задурити та закрити небезпеку, яка грозить усім Українцям, поляки говорять, що вони хочуть згоди між поляками та українцями. Таке вони говорять тільки про людські очи та щоби баламутити самих Українців, а на ділі гноблять український рух де тільки можуть.

 

Хто помагає Полякам у гнобленню українського народу?

У гнобленню українського народу помагають Польщі всі другі займанці українських земель. Чехи, румуни, а в першу чергу москалі-большевики.

Московщина — Росія це також відвічний ворог українського народу, що стремить до знищення його ще від княжих часів. Щоби не допустити зєднання українських земель та створення Соборної Української Держави, Московщина та Польща поділили українські землі поміж собою та гноблять ці землі. І хоч Польща та Московщина ворогують зі собою, то все таки у цьому одному вони згідні, щоби знищити український визвольний рух.

Але навіть межи самими українцями є такі, що помагають Польщі гнобити український народ. Називаємо їх хрунями — угодовцями. Вони так, як за козацьких часів пани-недоляшки за матеріальні користі вислуговуються ворожій державі та помагають їй гнобити українців. На словах вони ніби тільки за згоду, а на ділі вони найбільші вороги українського народу.

 

Яка відповідь українського народу на польський гніт?

Від початку польської окупації на українських землях українські маси збройно борються проти поневолення …кі[1] маєтки, нищить предмети польської державної власности, убивають польських високих урядників, гнобителів українського народу, поліціянтів та їх помічників хрунів-перевертнів.

Провід у цій боротьбі обняли українські революційні організації. І хоч поляки у бажанні здавити український революційний рух всіми силами стремлять знищити ці організації, заповнюючи тюрми сотками української молоді, засуджуючи їх на смерть чи довгі літа тюрми, або мордуючи їх у звірський спосіб у поліцейських казаматах, український революційний рух не завмирає. Навпаки з дня на день кріпшає, зростає і з`єднює під своїм прапором щораз більше однодумців зі всіх сторін та суспільних верств Західної України.

Минулого року в літі гноблені українські селянські маси відповіли на польський гніт масовими підпалами майна польських панів і колоністів.

 

Чим була т. зв. „пацифікація” і які користи вона принесла Польщі?

На зрив українських мас минулого літа спровадила польська держава на українські землі військові та поліційні карні загони. Ці відділи подібно, як за часів козаччини люто знущалися над українським народом. Багато людей по звірськи помордовано, багато лишено каліками на ціле життя, жінок гвалтовано, майно нищено, руйновано національні установи — товариства. Цей дикий похід на українські землі та руйновання їх назвали поляки наче на сміх пацифікацією, що значить успокоєння, замирення українських земель. Т. зв. пацифікація мала на ціли знищити українське національне життя, насильно змусити українців покоритися Польщі та раз на все покинути думку про вольне життя у власній державі.

Проте жадної користи пацифікація Польщі не принесла. Українські маси ще більше почали ненавидіти гнобителів і ждати пригожої хвилі, щоби збройно повстати проти поляків та збудувати Українську Державу. Найкращий доказ на те, що українського народу ніяка пацифікація зломити не може, були вибори — тоді українці масово голосували на українську національну листу одинацятку — помимо нечуваного утиску з боку ворожої держави.

 

На яку з українських партій голосували українські виборчі маси під час виборів і чому?

Українські виборчі маси не голосували на жодну з українських партій, бо до всіх теперішніх партій вони стратили довір`я. Зі всіх обіцянок даних партіями перед попередними виборами ані одної вони не були в силі сповнити. Українське громадянство зрозуміло, що порожніми балачками у польськім соймі ніколи не облегшить долі українського народу. Тим більше, що польський уряд не рахується навіть з польськими послами.

Свідомі українські виборчі маси голосували за 11-ку тільки тому, щоби цілому світови показати, що вони українці, щоби заявити себе проти всіх поляків, як вічних ворогів і визискувачів українського народу, та щоби через брак участі в голосуванню українців, не збільшилося число польських послів з українських земель.

 

Чому політика існуючих українських партій зла, та який одинокий шлях до визволення?

Існуючі українські партії виступають проти збройної революційної боротьби українського народу з поляками, та бажають поліпшити долю українського народу, через виступи українських послів у польськім соймі в обороні прав українців, та навіть через т.зв. польсько-українську згоду.

Теперішні українські партії та їхні посли сліпі на те, що поляки ніколи не будуть рахуватися з порожними словами, а права для себе зможемо вибороти тільки силою. Тільки перед нашою силою буде уступати Польща і тільки з нею будуть рахуватися другі держави.

Також всякі „згоди” для нас шкідливі, бо поляки будуть з нами годитися так довго, доки це їм буде потрібно. Коли ж вони стануть сильними, тоді їм наша згода буде непотрібна і вони почнуть нас наново нищити, ні на що не оглядаючися. Згода слабшого з сильнішим виходить на користь сильнішого, та приносить погубу слабшому.

Сьогоднішні українські посли затратили настільки почуття національної чести, що після більше як 10-літнього гноблення українського народу поляками вони по приятельськи стискають руки поляків, на яких ще не засохла українська кров. У своїй трусливости та нікчемности теперішні українські посли стали на боці хрунів — угодовців та самі кують кайдани для українського народу. 

Тільки в Українській Державі український народ зможе свобідно розвиватися та поліпшити свою долю, а одиноким способом визволитися є українська національна революція. Український народ повинен бути до того приготований, щоби у відповідну хвилю, наприклад з нагоди недалекої війни збройно повстати проти польської держави.

Революційну боротьбу українські маси повинні починати від зараз. До боротьби проти Польщі повинно українське громадянство уживати всіх способів, якими тільки розпоряджає. На кожний вияв польського гніту мусимо відповісти подібною відплатою. Коли розвяжуть нам товариство якенебуть, зруйнуймо польське товариство. Коли поліція розжене віче, загальні збори і т. п. — запротестуймо ділом проти безправ’я. Коли поліція знущається над людністю, порахуймося з одним, другим поліціянтом у чотири очи. Коли двір визискує село або фабрику робітників, застрайкуймо – відмовимося працювати так довго, доки не дістанемо такої платні, якої жадаємо. Учителям-полякам відмовимося продавати молоко, яйця і т.п. По корчмах вибиваймо вікна, товчім пляшки з горілкою, а жидів проганяємо зі села.

Перед нами до вибору: або піти наугоду і згинути під польським обухом, або виступити збройно проти Польщі і за ціну крови здобути власну державу, щоби в ній зажити власним, свобідним життям.

 

За що борються українські націоналісти-революціонери?

ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ — Проти поневолення української нації Московськими[2]
 


[1] Слово неразборичиво. – Прим. сот.

[2] Последняя страница брошюры отсутствует. – Прим. сост.

 

КАК И ЗА ЧТО МЫ БОРЕМСЯ С ПОЛЯКАМИ

КРАЕВАЯ ЭКЗЕКУТИВА ОУН

За что и как мы боремся с поляками

1. Какая причина тяжелого положения украинского народа на западно-украинских землях?

Причиной тяжелого положения украинского народа на западных украинских землях является то, что на этих землях господствует Польша. Плоды богатой украинской земли: зерно, уголь, железо, нефть, дерево и другие очень нужны бедной коронной Польше. Кроме того, Польша перенаселена и поэтому польское государство хочет расселить излишек своего населения на украинских землях.

Поляки хорошо знают, что удержать власть над украинскими землями, которые больше территорией собственно польских земель, они не смогут, поэтому хотят удержать на вечные времена в польской державе только Западную Украину. Польский народ хочет осесть на этих исконно украинских землях, поэтому хочет уничтожить украинцев, которые одни имеют право на земли своих праотцов.
 

2. С какого времени поляки борются за порабощение украинского народа?

Борьба между украинским народом и польским за власть на украинских землях продолжается более тысячи лет, начиная с Владимира Великого. Уже во времена украинского княжеского государства Польша шла походами на Украину, чтобы захватить галицкие и волынские земли. Это ей окончательно удалось после смерти последнего галицко-волынского князя Юрия II во время правления в Польше Казимира Великого 600 лет назад. Остальные украинские земли Польша получила от Литвы после того, как соединилась с ней в одно государство на так называемой Люблинской унии 1569 года. Впоследствии, после восстания Богдана Хмельницкого Польша поделилась с Московщиной украинскими землями договором 1667 года. Польша забрала украинские земли по правую сторону Днепра. Когда Галичина после раздела Польши перешла в руки Австрии, в основном богатые польские деятели, получая власть для себя, и дальше угнетали украинский народ. После Мировой войны, когда Галичина стала частью Украинского Государства, Польша выступает с оружием против нее и побеждает ее военным преимуществом. Польша хотела еще занять Правобережную Украину[1] 1920 года окончился неудачей. Теперь Польша владеет западно-украинскими землями, то есть Галичиной, западной Волынью и пытается эти исконно украинские земли ополячить.
 

3. Как властвовала Польша на украинских землях в давние времена?

В старину Польша так властвовала на украинских землях, что люто угнетала все, что было украинским. Всех, кто выступал против гнета Польши во имя собственной державы, Польша люто преследовала. Она посылала на украинские земли свои военные отряды, которые сжигали села, сажали людей на кол, насиловали женщин.

У Украинской Церкви Польша забрала все права, а Церкви отдала в аренду жидам арендаторам. Церкви меняли на костелы, кости похороненных в них украинских князей осквернили и выбросили на улицы. Такое случилось с украинской Церковью в Перемышле. Украинцам было запрещено публично исповедовать свою веру. Во Львове кроме одной только Русской улицы нельзя было украинцам проводить церковные шествия, а украинским священникам идти к больным со святыми тайнами.

Украинских крестьян Польша приковала к земле и отдала их в собственность польским панам. Крепостные крестьяне были такой же точно собственностью панов, как скотина. Пан мог такого крепостного продать, подарить другому, убить, замучить и никто не имел права ему этого запретить. Участников казацких восстаний поляки сурово карали. Сажали их на кол, выбивали глаза, вешали, сдирали с них шкуру, четвертовали, отрубали руки и так, на страх другим, пускали по всей Украине. Наиболее жестоко, часто целыми неделями, пытали поляки казацких атаманов, руководителей восстания. Залив Украину морем крови и слез, поляки разделили украинские земли между собой и разбогатели на них.
 

4. Как боролся украинский народ с поляками?

Во времена украинской княжьей державы украинские князья шли походами на польские земли до самого Кракова и Люблина и сильно их громили. После упадка украинского княжеского государства украинский народ выступал против польского гнета в казацких восстаниях. Украинские крестьяне бежали от польского нашествия в незаселенные надднепрянские степи и оттуда шли походами против поляков. Вместе с ними восставал против польских панов весь угнетенный украинский народ. Нечеловеческие издевательства поляков не запугали украинские массы. Наоборот, они еще больше ненавидели угнетателей и еще упорнее их уничтожали.

Восстание гетмана Богдана Хмельницкого в 1648 году окончательно освободило украинские земли от польского ярма. Над польскими войсками одержали славную победу, имения польских панов разрушили, многих польских панов и их жидов-арендаторов строго покарали за их неправду. Кто смог спасти свою жизнь, бежал от народного гнева аж за Вислу-реку, как об этом поется в думах. Каждый, кто ощущал себя украинцем, у кого билось в груди украинское сердце, присоединялся к Богдану Хмельницкому против угнетателей. На стороне поляков остались только оборотни-паны, которые отреклись от своего народа, своего языка и веры ради почестей и богатства. Прогнав поработителей, украинский народ построил Украинское Казацкое Государство, в котором сам правил и сам о себе заботился.

Когда потом Польша снова заняла Правобережную Украину, а польские паны-помещики вновь стали угнетать народ, украинские крестьяне выступили против неволи гайдамацкими восстаниями.

Польша, ослабленная казацкими и гайдамацкими восстаниями, пала. Ее земли разделили между собой соседние государства.

После Мировой войны украинский народ снова борется с поляками для защиты своего государства. И хотя Украинское государство пало, украинский народ не прекращает бороться с поляками, веря, что настанет момент, когда он кроваво сочтется с угнетателями.
 

За что борется украинская нация с поляками и когда она победит?

Украинская нация борется с поляками за право быть господином на родной земле и по своей воле распоряжаться собой в собственно Украинском Государстве – против стремлений враждебной нам польской нации поработить не принадлежащие ей украинские земли. Украинский народ только тогда обретет свои права, когда с оружием в руках выступит против захватчиков-ляхов и прогонит их со своих земель.
 

Почему Польша преследует украинское национальное движение на Западной Украине?

Поляки знают, что они смогут на вечные времена удержать при себе украинские земли только тогда, когда эти земли утратят свое национальное сознание, перестанут жить своей собственной жизнью, станут польскими. Поэтому они стремятся любой ценой ополячить украинские земли и подавить украинское национальное движение, так же точно, как они это делали перед этим столетиями.

В школах вводят польский язык. Украинские частные школы закрывают. Закрывают читальни «Просвіти», «Сокола», «Луга» и другие товарищества, или не дают им свободно развиваться, запрещая общие собрания, концерты, лекции, театральные представления, курсы и прочее.

Украинских крестьян угнетают, облагая их большими налогами, чем в коренной Польше. Земли панской усадьбы, которые должны по справедливости принадлежать украинским крестьянам, разделяют между польскими захватчиками-колонистами. Администрации панских усадеб эксплуатируют украинских крестьян, особенно малоземельных и батраков. Чтобы не допустить свободного экономического развития украинского села, Польша подавляет кооперативное движение и хочет поставить его под контроль государства. С помощью распространения кабаков в селах тянутся последние соки из украинского села.

Украинским работникам не дают работы, а направляют из коренных польских земель своих работников, которым платят больше, чем украинцам. Чтобы обмануть людей и скрыть опасность, которая угрожает всем украинцам, поляки говорят, что они хотят взаимопонимания между поляками и украинцами. Такое они говорят только для вида, чтобы сбивать с толку самих украинцев, а на деле подавляют украинское движение, где только могут.
 

Кто помогает полякам в угнетении украинского народа?

В угнетении украинского народа помогают Польше все остальные захватчики украинских земель. Чехи, румыны, а в первую очередь, москали-большевики.

Московщина – Россия, это также вечный враг украинского народа, который стремится уничтожить его еще с княжеских времен. Чтобы не допустить объединения украинских земель и создания Соборной Украинской Державы, Московщина и Польша поделили украинские земли между собой и угнетают эти земли. И хотя Польша и Московщина враждуют между собой, в одном только этом вопросе они согласны, чтобы уничтожить украинское освободительное движение.

Однако даже среди самих украинцев есть такие, кто помогает Польше угнетать украинский народ. Называем их хрунями (изменниками) – соглашателями. Они выслуживаются за материальные блага перед вражеским государством и помогают ему угнетать украинцев, как это делали в казацкие времена паны-недоляшки. На словах они будто бы только за согласие, а на деле они самые большие враги украинского народа.
 

Как отвечает украинский народ на польское угнетение?

С самого начала польской оккупации украинских земель украинские массы с оружием в руках борются против порабощения ...к[2] усадьбы, уничтожают польское государственное имущество, убивают высокопоставленных польских чиновников, угнетателей украинского народа, полицейских и их помощников, изменников-оборотней.

Руководство этой борьбой взяли на себя украинские революционные организации. И хотя, в стремлении подавить украинское революционное движение, поляки всеми силами стараются уничтожить эти организациями, наполняя тюрьмы украинской молодежью, осуждая ее на смерть или на длительное заключение, или зверски пытая их в тюремных казематах, украинское революционное движение не прекращается. Наоборот, изо дня в день крепнет, растет и с каждым разом объединяет под своим флагом все больше единомышленников из всех краев и общественных слоев Западной Украины.

Летом прошлого года угнетенные украинские крестьянские массы ответили на польский гнет массовыми поджогами имущества польских панов и колонистов.
 

Чем была так называемая «пацификация» и какие выгоды она принесла Польше?

В ответ на бунт украинских масс прошлым летом польское государство направило на украинские земли военные и полицейские карательные отряды. Эти отряды так же, как во времена казаччины, жестоко издевались над украинским народом. Многих людей зверски замучили, многие остались на всю жизнь калеками, насиловали женщин, уничтожали имущество и национальные учреждения – товарищества. Поляки, будто ради смеха, назвали этот дикий поход на украинские земли и их погром пацификацией, что означает успокоение, замирение украинских земель. Так называемая пацификация должна была уничтожить украинскую национальную жизнь, насильно заставить украинцев покориться Польше, раз и навсегда оставив мысли о свободной жизни в собственном государстве.

Однако никакой пользы пацификация Польше не принесла. Украинские массы еще больше начали ненавидеть угнетателей и ждать удобного момента, чтобы подняться на вооруженное восстание против поляков и построить украинское государство. Лучшим доказательством того, что украинский народ не сможет сломить никакая пацификация, были выборы – тогда украинцы массово голосовали за украинский национальный список номер одиннадцать – несмотря на неслыханные притеснения со стороны вражеского государства.
 

За какую из украинских партий голосовали украинские избиратели во время выборов, и почему?

Украинские избиратели не голосовали ни за одну из украинских партий, потому что утратили доверие ко всем нынешним партиям. Ни одно из обещаний, которые давали эти партии перед предыдущими выборами, не было выполнено. Украинская общественность поняла, что пустые разговоры в польском Сейме никак не облегчат судьбу украинского народа – тем более, что польское правительство не считается даже с польскими депутатами.

Сознательные украинские избиратели голосовали за список номер одиннадцать только потому, чтобы показать всему миру, что они украинцы, противопоставляя себя полякам, как вечным врагам и эксплуататорам украинского народа, и чтобы недостаточно активное голосование украинцев не увеличило число польских депутатов от украинских земель.
 

Почему политика существующих украинских партий неправильная, и какой путь ведет к освобождению?

Существующие украинские партии выступают против вооруженной революционной борьбы украинского народа против поляков, и желают улучшить судьбу украинского народа с помощью выступлений украинских депутатов в польском Сейме в защиту прав украинцев, и даже через так называемое польско-украинское соглашение.

Эти украинские партии и их депутаты не видят, что поляки никогда не будут считаться с пустыми словами, и мы можем добиться для себя своих прав только силой. Только перед нашей силой уступит Польша, и только с ней будут считаться другие государства.

Всякие «соглашения» являются для нас вредными, потому что поляки будут договариваться с нами, пока им это будет необходимо. Когда же они станут сильными, тогда соглашения с нами будут им не нужны, и они начнут по-новому уничтожать нас, ни на что не обращая внимание. Соглашение слабого с сильным всегда полезно для сильного и губит слабого.

Нынешние украинские депутаты настолько утратили чувство национальной чести, что после более чем десяти лет угнетения украинского народа поляками они по-товарищески пожимают руки поляков, на которых еще не засохла украинская кровь. Из-за своей трусливости и бездарности нынешние украинские депутаты стали на сторону хруней – соглашателей и сами куют кандалы для украинского народа.

Только в Украинском Государстве украинский народ сможет свободно развиваться и улучшить свою судьбу, а единственным способом освобождения является национальная революция. Украинский народ должен быть полностью готов к тому, чтобы в нужный момент, например, в случае близкой войны, поднять вооруженное восстание против польского государства.

Украинские массы должны начинать революционную борьбу уже сейчас. Для борьбы с Польшей украинская общественность должна использовать все способы, какие только есть у нее в распоряжении. На каждое проявление польского гнета мы должны ответить тем же.  Когда закроют наше товарищество, прекратим деятельность товарищества поляков. Когда полиция разгонит вече, общее собрание, и др. – выразим свой протест против бесправия действием. Когда полиция будет издеваться над людьми, рассчитаемся с одним и вторым полицейским, один на один. Когда панская усадьба эксплуатирует село или фабрика эксплуатирует рабочих, устроим забастовку и не будем работать до тех пор, пока не получим такую зарплату, которую мы хотим. Учителям-полякам не будем продавать молоко, яйца, и др. В кабаках выбьем окна, разобьем бутылки с водкой, а жидов выгоним из села.

Перед нами стоит выбор: или пойти на соглашение и погибнуть под польским обухом, или с оружием выступить против Польши и ценой своей крови создать собственное государство, чтобы в нем жить своей, свободной жизнью.
 

За что борются украинские националисты-революционеры?

ЗА УКРАИНСКОЕ ГОСУДАРСТВО – Против порабощения украинской нации Московскими[3]
 


[1] Здесь, очевидно, пропущены слова «но поход». – Прим. сост.

[2] Слово неразборчиво. – Прим. сост.

[3] Последняя страница брошюры отсутствует. – Прим. сост.